Війна, щоденні ворожі обстріли, перебої в енергопостачанні залишають свій відбиток на кожному мешканці Кам’янського і міській інфраструктурі. Сьогодні одні втратили близьких, комусь бракує коштів на існування, дехто вдень і вночі, у лютий мороз, працює над відновленням зруйнованого, захищає нас у промерзлих окопах, хтось якийсь час вимушений сидіти без світла чи тепла. А дехто безсоромно примудряється використовувати критичну для всієї країни ситуацію, щоб здобути сумнівні політичні дивіденди.
Останнім часом до редакції дедалі частіше надходять звернення мешканців, які повідомляють про відсутність опалення та ремонтні роботи, що тривають довше, ніж зазвичай. За роз’ясненням щодо цієї ситуації ми звернулися до заступника міського голови, відповідального за сферу ЖКГ, Дмитра Губського.
– Дмитре Вікторовичу, з чим пов’язана така кількість звернень щодо централізованого опалення?
– Не є новиною, що наша країна вже четвертий рік перебуває у стані війни. Не є новиною й те, що ворог б’є по критичній інфраструктурі міст, що ситуація з опаленням складна у багатьох населених пунктах, і наше місто – не виняток. Київ, наприклад, після останніх ударів має близько 3 500 будинків, які досі залишаються без опалення. Зовсім без опалення. Харків зливає теплоносій з 820 будинків, після останніх обстрілів. Кожен удар по енергетиці призводить до збоїв у роботі великих теплопостачальних підприємств. І щоразу відновлювати їхню роботу стає дедалі складніше.
– Наскільки пов’язані енергетика та теплопостачання у розрізі саме нашого міста?
– Будь-яка нештатна зупинка теплопостачального підприємства, пов’язана з перебоями в енергетиці (а лише за останні два тижні таких було чотири, а від початку опалювального сезону – ще більше. – Прим. ред.) призводить до аварійних ситуацій на зовнішніх та внутрішньобудинкових мережах системи опалення. Спробую пояснити простіше: теплозабезпечення правобережної частини міста – доволі нетривіальне завдання. Ще з радянських часів схема була розроблена так, що основне теплогенеруюче підприємство розташоване у низині й через низку насосних станцій «штовхає» теплоносій у верхні райони. Перепад висот у деяких випадках сягає близько 100 метрів.
Що відбувається, коли внаслідок ворожого удару або непередбачуваного блекауту аварійно вимикається світло? Передусім зупиняються насосні станції. Так, вони обладнані генераторами, ми це зробили завчасно, але запуск обладнання такої потужності все одно потребує часу. І це критично. Навіть короткочасної зупинки достатньо для виникнення гідравлічних ударів, які руйнують систему ЦО. Таке навантаження не винесе жодна мережа теплопостачання, в якому б стані вона не знаходилась.
Як, напевно, усі пам’ятають ще зі шкільних уроків фізики, вода під дією сили тяжіння йде вниз. У нашому випадку, зі складним рельєфом міста, вона всією вагою тисне на труби, які можуть не витримати навантаження. Це найпростіше пояснення того, що таке гідроудар, і з чим комунальники цієї зими стикаються постійно.
Більш конкретний приклад: на сьогодні насосні забезпечують подачу теплоносія у близько 450 багатоповерхових житлових будинків нашого міста. Якщо вони зупиняються, а це і стається після ударів та аварійних відключень – всі ці будинки залишаються без теплоносія. Виникає заповітрення систем. Тим часом вода йде донизу, і вже в інших будинках мережі страждають від надмірного навантаження. Простими словами – їх просто «розриває». Наслідки цього ви можете бачити на фото: розірвані батареї, залиті квартири, відсутність опалення тощо.
Наслідки гідроударів
Хто в цьому винен – місто, тепловики, «Добробут», ДТЕК, мер? Чи ворог, який щодня й щоночі завдає ударів ракетами та «Шахедами» по енергосектору? Зрозуміло, що більшість людей шукають найпростіших пояснень і хочуть вирішити свою проблему, звертаючись до тих, хто ближче. Але озирніться – подивіться у вікно, почитайте новини, дізнайтеся, де зараз проходить лінія фронту.
Йдемо далі: для повернення тепла у ці 450 будинків елементарно потрібні час та робочі руки. Умовному слюсарю треба фізично потрапити у підвал або на горище будинку, щоб запустити систему. Тому це займає стільки часу. На жаль. А ще є пошкодження на зовнішніх мережах. Ще раз наголошу: війна – це форс-мажор, і ми в режимі реального часу вирішуємо весь комплекс проблем. І не лише ми – подібна ситуація у багатьох містах. Ми бачимо кількість будинків, де виникла проблема з ЦО, люди працюють, але погодні умови та час – не на нашому боці. І це треба розуміти.
– Чи робила щось міська влада для захисту енергосектору?
– Звісно, і не тільки зараз. Ця робота проводиться ще з 2022 року у тому числі у тісній співпраці з енергетиками. Зі зрозумілих причин наразі ми не можемо говорити про місця чи локації, де проводились відповідні роботи, від себе зазначу, що все було б набагато гірше, не зроби ми цього у свій час. Обов’язково проінформуємо громаду, щойно війна завершиться.
– Дехто й досі, схоже, не до кінця розуміє всю суть цих проблем. Що б ви їм сказали?
– Я розумію, що мої пояснення адресовані більше людям, які здатні сприймати та аналізувати інформацію, не тільки з TikTok або фейсбуку.
Ані теплопостачальникам, ані енергетикам, ані міській владі немає жодного сенсу залишати людей без світла чи тепла. Ті прокльони, які зараз лунають з вуст деяких активістів Кам’янського, не дуже мотивують людей, які при -18°C сидять у мокрій ямі, ремонтуючи розірвані труби, або відновлюють розбомблені трансформатори на крижаному вітрі, щоб повернути тепло у домівки. Також ні для кого не секрет, що кадровий голод в Україні відчувається дедалі більше, а черги охочих працювати в таких умовах немає.
Я хочу, щоб люди нарешті зрозуміли: за вікном війна, енергосистема постійно страждає від ворожих ударів. Кам’янське проходить найскладніший опалювальний сезон за всю свою історію. Ми добре бачимо кількість заявок та знаємо, де наразі немає тепла. Прошу мешканців поставитися до ситуації з розумінням, усі ваші звернення у обов’язковому порядку буде опрацьовано. Люди працюють – не у фейсбуці, а в реальних надскладних умовах. Це також у своєму роді герої, однак іншого фронту.
